241. Як перевірити правильність написання слів молотьба, легко, просьба? а) за аналогією до написання подібних іменників; б) наголосом; в) правопис треба запам'ятати; г) дібрати спільнокореневе слово, поставивши сумнівний приголосний перед голосним.
242. Як перевірити правильність написання ненаголошених голосних [е], [и] у словах весло, хвилина, перо? а) змінити слово, поставивши сумнівний голосний під наголосом; б) за словником; в) перекласти російською мовою; г) написання слід запам'ятати.
243. Зміни приголосних на письмі перед суфіксом -ськ(ий), -ств(о) відбуваються, якщо твірна основа закінчується: а) на голосний звук; б) на приголосний [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н]; в) на твердий приголосний; г) на приголосний [г], [ж], [з], [к], [ч], [ц], [х], [ш], [с].
244. Спрощення може відбуватися у групах приголосних стн, стл, здн, ждн, рдц, зкн, скн: а) в усіх українських словах; б) в українських та запозичених словах; в) у запозичених словах; г) в усіх українських словах, крім винятків.
245. Апостроф вживається перед буквами я, ю, є, ї після приголосного р, якщо він стоїть: а) на початку складу; б) на початку і в кінці складу; в) в кінці складу; г) після голосного. 246. Апостроф в українських словах вживається перед буквами я, ю, є, ї після: а) префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний; б) р, що позначає твердий звук, і знаходиться в кінці складу; в) б, п, в, м, ф, якщо перед ними немає іншого приголосного, крім р, що належить до кореня; г) шиплячих приголосних. 247. М'який знак в українських словах вживається після приголосних д, т, з, с, ц, л, н, дз: а) тільки в кінці слова; б) у кінці та в середині слова перед твердими нешиплячими приголосними та перед о; в) перед м'якими приголосними; г) перед голосними я, ю, є, ї. 248. Приголосні д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш подовжуються, якщо вони стоять: а) у середині слова; б) між голосними в іменниках середнього роду II відміни, деяких іменниках чоловічого і жіночого роду І відміни, в орудному відмінку іменників III відміни; в) після приголосних; г) між голосними у деяких прислівниках.
249. Подвоюється приголосний н у словах із наголошеними суфіксами -енн-, (-єнн), -анн-, (-янн), якщо вони: а) вказують на вищий ступінь ознаки або є старослов'янізмами; б) означають звичайну міру якості; в) є дієприкметниками доконаного виду; г) означають неможливість дії.
250. М'який знак пишеться: а) в українських та іншомовних словах після букв, що позначають м'які приголосні д, т, з, с, ц, л, н, дз; б) після р в кінці складу; в) після н перед ж, ч, ш, щ; г) після м'яких приголосних перед о.
251. М'який знак не пишеться після: а) л перед м'яким приголосним; б) букв, що позначають тверді приголосні; в) у сполученнях -лч, -лц, -нч, -нц, які утворилися від -лк, -нк; г) після н перед шиплячими.
252. До приголосних, що подвоюються, належать: а) д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш; б) д, т, з, с, ц, л, н; в) б, п, в, м, ф; г) ж, ч, ш.
253. М'який знак у словах іншомовного походження пишеться: а) після приголосних д, т, з, с, ц, л, н перед я, ю, є, ї, йо; б) після приголосних б, п, в, м, ф; в) після префіксів, що закінчуються на твердий приголосний перед йотованими; г) за тими ж правилами, що й в українських словах.
254. Апостроф в іншомовних словах вживається перед йотованими після: а) приголосних д, т, з, с, ц, л, н; б) префіксів, що закінчуються на твердий приголосний; в) після р, що стоїть у кінці складу; г) після приголосних б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, г, к, х. 255. Літера и в словах іншомовного походження пишеться: а) у загальних назвах після приголосних д, т, з, с, ц, ч, ш, ж(дж),р перед наступними приголосними; б) у власних назвах після всіх приголосних; в) у власних назвах після шиплячих; г) у деяких загальних і власних назвах за традицією.
256. Складні слова пишуться разом, якщо вони утворені: а) поєднанням залежних слів; б) поєднанням незалежних частин, між якими можна поставити сполучник і; в) повторенням одного і того ж слова, антонімічних чи синонімічних частин; г) поєднанням іменника із дієсловом наказового способу.
257. Складні слова пишуться разом, якщо: а) першою частиною у них є невідмінюване слово; б) першою частиною у них є пів, а далі йде загальна назва; в) частина пів стоїть перед власною назвою; г) утворені поєднанням незалежних частин.
258. Складні слова пишуться через дефіс, якщо: а) утворені поєднанням двох незалежних частин, між якими можна поставити сполучник і; б) утворені повторенням одного і того ж слова, антонімічних чи синонімічних частин; в) першою частиною у них є пів, другою — власна назва; г) першою частиною у них є віце- , екс-, лейб-, максі-, міді-, міні-, обер-.
259. Через дефіс пишуться складні іменники: а) що означають близькі чи протилежні за змістом поняття; б) прикладкового характеру, що означають спеціальність, професію; в) на позначення казкових персонажів; г) утворені з кількісного числівника у формі родового відмінка та іменника.
260. Не з прикметниками пишеться разом, якщо: а) слово без не не вживається; б) прикметник із не можна замінити синонімом без заперечної частки; в) частка служить для заперечення ознаки; г) прикметник у реченні виступає присудком.
1Завдання
містять основу, до якої зазвичай подається чотири пронумеровані
відповіді, серед яких правильною може бути одна, дві, три, усі чотири
або жодна.
Українська мова. Тести (5 - 11 класи): Посібник. -
2-ге вид., випр./За ред. І.М.Бабій, О.П.Штонь. - Тернопіль: Навчальна
книга - Богдан, 2010. - 352 с.
