ОРФОГРАФІЯ1
261. Дві букви н пишеться у прикметниках:
а) із наголошеними суфіксами -енн (-єнн), -анн (-янн) на позначення вищої міри вияву ознаки;
б) при збігу кінцевого звука н кореня і суфіксів -н, -ник;
в) із суфіксом -н- після приголосних;
г) у деяких старослов'янізмах із наголошеними суфіксами -енн (-єнн), -анн (-янн).
262. Через дефіс пишуться прикметники:
а) утворені з двох чи більше основ, що називають поняття, не підпорядковані одне одному, між якими можна поставити сполучник і;
б) що позначають якість із додатковим відтінком, відтінки кольорів;
в) утворені від складних іменників, що пишуться разом;
г) утворені від сполучення іменника та узгоджуваного з ним прикметника.
263. Порядкові числівники, до складу яких входять -сотий, -тисячний, -мільйонний, -мільярдний, пишуться:
а) через дефіс;
б) разом;
в) окремо;
г) разом і через дефіс.
264. Ні у заперечних займенниках пишеться:
а) разом, якщо ні виступає префіксом;
б) окремо, якщо між ні і займенником стоїть прийменник;
в) завжди разом;
г) завжди окремо.
265. Через дефіс пишуться частки:
а) аби-, де-, -сь, ані-, як-, що-;
б) казна-, хтозна-, -будь-, -небудь;
в) -бо, -то, -но, -от, -таки;
г) екс- у значенні "колишній".
266. Суфікс -зьк- вживається у прикметниках, твірна основа яких закінчується на:
а) к, ч, ц;
б) г, ж, з;
в) х, ш, с;
г) г, ж, з, к, ч, ц.
267. Суфікс -цьк- вживається у прикметниках, твірна основа яких закінчується на:
а) к, ч, ц;
б) г, ж, з;
в) х, ш, с;
г) г, ж, з, к, ч, ц, х, ш, с.
268. Суфікс -ськ- вживається у прикметниках, твірна основа яких закінчується на:
а) г, ж, з;
б) к, ч, ц;
в) х, ш, с;
г) інші приголосні.
269. Суфікс -ов- вживається у прикметниках, твірна основа яких закінчується на:
а) твердий приголосний, крім шиплячих;
б) м'який приголосний, крім й;
в) шиплячий та й, а наголос падає на закінчення;
г) шиплячий та й, а наголос падає на основу.
270. Суфікс -ев- вживається у прикметниках, твірна основа яких закінчується на:
а) приголосний й;
б) м'який приголосний;
в) шиплячий та й, а наголос падає на закінчення;
г) шиплячий та й, а наголос падає на основу.
271. Не з дієприкметниками пишеться разом, якщо вони:
а) не мають пояснювальних слів;
б) мають пояснювальні слова;
в) виступають присудком;
г) мають протиставлення.
272. Не з дієприкметниками пишеться окремо:
а) завжди;
б) якщо вони не мають при собі пояснювальних слів;
в) мають пояснювальні слова;
г) виступають присудком.
273. Не з дієприслівниками пишеться разом:
а) якщо дієприслівник без не не вживається;
б) якщо входить до складу префікса недо-, який вказує на неповноту, половин чатість дії;
в) якщо дієприслівник виражає спосіб дії;
г) завжди.
274. Разом пишуться прислівники, утворені:
а) злиттям прийменника з прислівником;
б) злиттям прийменника з іменником, який уже не вживається;
в) злиттям прийменника з короткою формою прикметника в різних нідмінках;
г) злиттям прийменника по з прикметником на -ому, -и.
275. Через дефіс пишуться прислівники, утворені:
а) злиттям підрядних словосполучень;
б) складанням однакових і близьких або антонімічних за значенням слів;
в) за допомогою часток -бо, -то, -но, -от, -таки, -будь-, -небудь, казна-, хтозна-;
г) злиттям прийменника по з прикметником і займенником на -ому, -и.
276. Окремо пишуться прислівники, утворені:
а) повторенням того самого слова у різних відмінках;
б) поєднанням прийменника з іменником, який ще не зовсім втратив своє іменникове значення;
в) за допомогою часток як-, що-, аби-, де-, сь-, ані-, ні-, чи-;
г) від підрядних словосполучень.
277. Окремо пишуться прислівникові сполучення, утворені:
а) повторенням того самого слова у різних відмінках;
б) сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого (середнього) роду;
в) повторенням тих самих, синонімічних або антонімічних незмінних слів;
г) сполученням прийменника по зі збірним числівником.
278. У котрому рядку всі прислівники пишуться через два дефіси?
а) день/у/день, рік/у/рік, час/від/часу;
б) пліч/о/пліч, віч/на/віч, де/не/де;
в) коли/не/коли, не/сьогодні/завтра, будь/що/будь;
г) сам/на/сам, один/в/один, раз/у/раз.
279. Відрізнити однозвучні прислівники від сполучень прийменника з іменником, прикметником, числівником можна:
а) за допомогою питань, на які відповідають слова кожної з частин мови;
б) за можливістю/неможливістю дібрати залежні слова;
в) за наголосом;
г) за відмінковими закінченнями.
280. Відрізнити складні сполучники від однозвучних інших частин мови можна:
а) за можливістю/неможливістю поставити питання, на які відповідають самостійні частини мови;
б) за можливістю/неможливістю здійснити синонімічну заміну сполучника;
в) за можливістю/неможливістю розірвати частини й одну з них перенести в інше місце;
г) за допомогою наголосу.
281.Окремо від інших слів пишуться частки:
а) б(би)-, же(ж)-, он-, хай-, нехай-;
б) аби-, де-, -сь, ані-, ні-;
в) -бо, -то, -но, -от, -таки, якщо вони стоять безпосередньо після слів, до яких відносяться;
г) -бо, -то, -но, -от, -таки, якщо вони не стоять безпосередньо після слів, до яких відносяться.
282. Частка не пишеться окремо:
а) зі всіма дієсловами, крім тих, що без не не вживаються;
б) із дієприкметниками, які мають пояснювальні слова;
в) із дієприкметниками, які виступають присудком;
г) зі всіма дієприслівниками.
283. Частка не пишеться разом:
а) зі словами, що без не не вживаються;
б) якщо входить до складу префікса недо-, який вказує на неповноту, половинчатість дії;
в) із дієприкметниками, які мають пояснювальні слова;
г) з іменниками, прикметниками, прислівниками, до яких є протиставлення.
284. Складні займенники пишуться:
а) через дефіс із компонентами будь-, -небудь, хтозна-, казна-;
б) разом із компонентами аби-, ані-, де-, чи-, що-, як-;
в) разом із часткою не;
г) окремо, якщо між ними і словотворчими компонентами з'являється прийменник.
285. Вигуки пишуться:
а) через дефіс, якщо вони передають повторювані або протяжні звуки;
б) разом, якщо не передають повторюваних звуків;
в) через дефіс окремі вигуки (їй-Богу, їй-право, будь-ласка);
г) окремо усі складові (до побачення, на добраніч, отим то й ба, от тобі й на, оце так, будь ласка).
1Завдання
містять основу, до якої зазвичай подається чотири пронумеровані
відповіді, серед яких правильною може бути одна, дві, три, усі чотири
або жодна.
Українська мова. Тести (5 - 11 класи): Посібник. -
2-ге вид., випр./За ред. І.М.Бабій, О.П.Штонь. - Тернопіль: Навчальна
книга - Богдан, 2010. - 352 с.
|
